про грудень

напевно головним досягненням цьогорічного грудня стало те, що він був значно спокійніший, ніж минулорічний. ніколи не забуду, як ми з мамою стояли, обійнявшись міцно-міцно, в ніч з 31.12.14 на 01.01.15, під бамкання годинника й гімн України, і голосно ридали. тоді все було таким… кінець грудня і січень були дуже нелегкими для Пісків і ДА. і переживання тієї ночі важко описати. була і віра, і відчай, і страх, і надія. дуже велика надія на те, що наступний рік зустрічатимемо всі разом, щоб і серця, і тіла були не в окопах. слава Богу, Олег повернувся з фронту живий, цілий, здоровий. але то вже було вкінці січня.

а зараз про грудень. отже, рік закінчується добре. з фронту нам дзвонить Марко, у них все більш менш спокійно. в цьому місяці ми охрестили нашу 10ту племінницю Руту. відсвяткували Любчикові 6 років. багато зустрічалися з друзями, прикрашали нашу затишну оселю, читали гарні добрі книжки, підписували листівки й отримували листівки. тішилися весняним теплом і білими сніжинками, які вітер кружляв на сонці.

Зейнеп

одна із переваг моєї роботи – знайомитися і спілкуватися з неймовірними людьми, з якими за інших обставин навряд чи звело б життя. приємним бонусом до зйомки Зейнеп стала цікава розмова, за якою непомітно збіг час першого дня листопада, ще по-жовтневому теплого.

Іра і Дмитро

зйомка за підсумками курсу “Західна весільна фотографія”, який я проходила в KyivArtCollege

наш листопад

цей місяць видався дуже насиченим, може, тому фотографій не так і багато. в основному це – родинні свята, яких у листопаді кілька. з прогулянок взагалі нічого, якось незатишно було гуляти, та й діти на вулиці зараз схожі на сонних мух, їм не подобаються численні шари одягу, а Терезка постійно проситься на руки. впродовж другої половини листопада я навчалася на курсі “Західна весільна фотографія” у КиївАртКоледжі. це був дуже особливий досвід, який став можливий завдяки допомозі багатьох близьких людей: мого чоловіка, який в перший тиждень був допізна з дітьми, мого брата, який зустрічав мене близько опівночі й проводив додому, Даньової мами і нашого кума Дениса, які залишалися з дітьми, коли Даньо поїхав на гастролі. усі ці люди і їхня підтримка дали мені можливість з головою зануритися у навчальний процес і вбирати нову та дуже корисну інформацію. фотографії з підсумкової фотозйомки курсу я викладу окремим постом, а поки що виключно домашні знимки.