люблю Карпати всім серцем. дуже люблю. відколи побачила їх вперше 18 років тому, лишила там шматок душі, який тягне до себе як магнітом. обожнюю цей трепет, коли виїжджаєш за Надвірну і бачиш вдалині сині гори, що зливаються з небом. починаю мимохіть підстрибувати на сидінні аж поки дорога не почне врізатися між високими лісистими схилами, а погляд замість того, щоб дивитися прямо, не летить догори.